«Найбільш руйнівною є ригідність української влади в ситуації війни», – Дацюк

0


Політичне напруження в Україні має досягнути достатньо високої межі, щоб почалися серйозні зміни в структурі влади в Україні.

Поки що можна зафіксувати такі суттєві характеристики ситуації в Україні:  

1) Світ стомився від корумпованої, гальмуючої реформи та небажаючої вирішувати проблеми з війною української влади;

2) Сама українська влада сконцентрувала свої зусилля на політичних репресіях опозиції, на тотальному контролі змісту ЗМІ та на блокуванні доступу до ЗМІ чи прямому переслідуванні індивідуальних критиків влади;

3) Середній клас в Україні продовжує біднішати, не маючи при цьому впевненості в завтрашньому розвиткові, і відтак соціально-політична активність громади не є достатньою, щоб справляти суттєвий вплив на владу;

Найбільш руйнівною є ригідність української влади в ситуації війни. Навіть інновація Олександра Турчинова про зміну формату війни Росії та України спричинила всього лишень спробу внутрішнього політичного компромісу, а не інноваційні закони про окупацію, про військовий стан та про дієву стратегію щодо окупованого Донбасу та Криму. Ця інновація не призвела до широкої громадської дискусії чи навіть експертного обговорення. Ця інновація стала лише приводом до формування хоча б позірної єдності у питанні війни всередині України.

Компроміс за жодних обставин не може бути військовою стратегією. Війни не виграють компромісами. Будь-яка інновація може бути сприйнята і стати політичною платформою єдності в країні, коли вона вписана в більш масштабну стратегію. Нестратегічна і епізодична інновація разом з необхідністю політичного компромісу в ситуації війни нічого не дають і в кінцевому результаті стають лише не користь більш сильній стороні цієї війни. Допоки системна та інноваційна стратегія залишається неможливою, війна в Україні продовжуватиметься і окремі інновації нічого не дадуть.

Зараз в Україні починають з’являтися нові політики та експерти, які вже мислять стратегічно. Але поки що вони не спромоглися створити стратегічний центр впливу на ситуацію. Якщо ж говорити про стратегію української влади, то її час від часу можна вичисляти по деяких документах, що за своєю функцією наближені до стратегічної позиції.

Якщо уважно подивитися на економічну стратегію української влади, то принаймні до 2020-го року економічне падіння, корупція та гальмування реформ в Україні будуть продовжуватися. Про це свідчить недавня Бюджетна резолюція, що прийнята в Парламенті. До 2020-го року офіційно заплановано, що рівень інфляції (у процентах) буде перевищувати рівень зростання ВВП (у процентах).

Тобто до 2020-го року реального зростання економіки в Україні не очікується. А це означає продовження несправедливого перерозподілу українського ВВП — збагачення учасників олігархічного консенсусу та збіднішання середнього класу на тлі економічного падіння країни загалом.

Отже бути представником українського середнього класу це означає не мати перспективи, бути упослідженим олігархами та нехтуваним політичною владою. Цей прикрий висновок, принаймні до 2020-го року, штовхатиме українців за межі своєї країни або у внутрішню еміграцію.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки