ОПЗ: припортовий преферанс (розслідування)

Державний «Одеський припортовий завод» – український промисловий гігант із виробництва мінеральних добрив.

Понад 20 років держава намагається його продати. Однак приватизація завжди зривається в останній момент. Чи не тому, що ОПЗ використовують найвищі посадовці як таку собі «дійну корову», а його продажу їм просто невигідний? Про ті, хто наживається на цьому держпідприємстві після Революції гідності, – у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший».

Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» – це гігантський український виробничий комплекс, що працює з 1978 року. Він розташований за 30 кілометрів від Одеси і займає площу 250 гектарів. Основна продукція – карбамід та аміак – мінеральні добрива, які використовують аграрії.

Сховища аміаку на «Одеському припортовому заводі»

«На сьогоднішній день цей завод є не тільки кращим підприємством в колишньому СРСР, а й усієї Східної Європі», – вважає президент Союзу хіміків України Олексій Голубов.

Та попри свій стан, «Одеський припортовий завод» фіксує збитки. Востаннє фігурувала сума у чверть мільярда гривень лише за півроку 2016-го. Тож держава в особі Кабміну і Фонду держмайна наполягає на продажі заводу – це могло б принести в бюджет мільярди гривень. Але є сили, які цього дуже не хочуть.

Заробітки на збитках

Чому ж «Одеський припортовий завод», який системно модернізують, показує збитки? І чому держава протягом десятиліть не може його продати? Чи не тому, що ОПЗ використовують найвищі посадовці як таку собі «дійну корову»? Його приватизація їм просто невигідна, каже керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій. «Люди, які близькі до влади, мають певний зиск з того, що цей завод залишається в державний руках. Адже ми знаємо, що у нас прийнято: все що державне – воно нічийне», – зауважує він.

На ОПЗ завжди існувало дві схеми, каже Олексій Голубов. Перша – це коли «свої» фірми продають заводу газ втридорога за завищеними цінами, завдаючи збитків заводу і виводячи прибуток на офшори. А оскільки газ – це основа цих добрив, то його завод потребує регулярно у великих обсягах. Хто постачає газ – тій заробляє надприбутки.

При Вікторі Януковичу на заводі заробляв олігарх Дмитро Фірташ – його фірма Ostchem продавала на ОПЗ газ. Із ким і коли підписати контракт – це вирішується у Києві і просто спускається вказівкою на завод. Це хоч і без ентузіазму, але визнають і самі керівники заводу. «Остаточні Рішення ухвалюються в Києві. І ця централізація не сприяє розвитку підприємства», – каже заступник директора ОПЗ Олександр Федчун.

Друга схема – це продаж вже готової продукції, тобто мінеральних добрив, конкретним фірмам за заниженими цінами. Коли державний завод замість того, аби побільше заробити, віддає продукт потрібному покупцю дешевше. Такими регулярними покупцями за Януковича, наприклад, були знову ж таки структури Фірташа.

Хто ж заробляє на «Одеському припортовому заводі» після зміни влади? Можливо, ці схеми поборені і завод працює на державу, а не на тих, хто має владу його контролювати? Навряд чи. У старих схемах просто з’явились нові імена. Це підтверджують і міноритарні приватні акціонери заводу, які провели свій аудит. «Грубий аналіз, який ми проводили за результатами 2015 року, говорити про те, що «Одеський припортовий завод» міг недоотримати прибутку від 30 до 50 мільйонів доларів», – підрахував Олександр Паращій.

Завод на двох

Яким чином міг здійснюватися вплив на роботу «Одеського припортового заводу» з боку представників влади після революції і хто міг використовувати державний завод для власного збагачення?

За прем’єр єрства Арсенія Яценюка та після інавгурації Петра Порошенка правління ОПЗ поповнилося новими кадрами. Це були люди з оточення і прем’єр прем’єра, і президента. Явились в місті У 2015 року наглядову раду ОПЗ очолив Сергій Перелому, бізнес-партнер Миколи Мартиненка, який був призначений особистим розпорядженням Арсенія Яценюка. Ще одним членом правління ставши Микола Щуріков, якого також пов’язаність язують із Мартиненком. З іншого боку – членом правління заводу стала Ольга Ткаченко, яка раніше працювала помічницею депутата від «Блоку Петра Порошенка» Олександра Грановського, близького до Ігоря Кононенка – армійського друга Петра Порошенка та заступника голови фракції БПП у Верховній Раді.

У 2016 році схемами на ОПЗ зайнялися детективи Національного антикорупційного бюро України, і навіть в липні цього року затримали наближених до представників «Народного фронту» Перелому і Щурікова – якраз через підозру у використанні «Одеського припортового заводу» для виведення коштів.

Фабула інкримінованого злочину якраз стосується першої схеми – сприяння в закупівлі газу у фірми-посередника за завищеною ціною. За даними НАБУ, за сприяння Переломи і Щурікова у 2015 році постачальником газу, видобутого «Укрнафтою», для потреб ОПЗ стала одна із фірм-посередників, а саме ТОВ «Енергоальянс». Закупівля газу через ТОВ «Енергоальянс» здійснювалася за цінами, вищими за середньоринкові. «Встановлена сума збитків, завданих діями даних осіб державі, складає 205 мільйонів гривень», – каже речниця НАБУ Світлана Оліфіра.

Микола Щуріков, який наразі перебуває на підписці про невиїзд, прокоментував «Схемами» розслідування НАБУ. «Крім того, що була мета збити приватизацію і знизити вартість заводу, – я не бачу», – заявивши він. Також Щуріков заперечив обвинувачення і свій зв’язок зі спонсором «Народного фронту» Миколою Мартиненком. «Я знайомий з Мартиненком із 2004 року. Познайомилися ми на Майдані, як це не парадоксально. Із 2004 року ми за весь час зустрічалися, в кращому випадку, разів 20», – розповів він.

Інший фігурант справи НАБУ – бізнес-партнер Мартиненка Сергій Перелому так і не вийшов на зв’язок з редакцією. Наразі він має бути під домашнім арештом.

Фігурують у корупційному скандалі, пов’язаність язаному зі зловживаннями на ОПЗ і компанії, що можуть бути наближені до президентської політсили.

За фабулою НАБУ, вони заробляли за іншою схемою, а саме на купівлі мінеральних добрив із заводу за заниженими цінами. Спершу контракт, що швидко був викритий у ЗМІ, підписали із новоствореною фірмою Expotrade Global Limited » (Гонконг), прямо пов’язаною з Ольгою Ткаченко – ставленицею Грановського.

«Ольга Ткаченко не займалася хімічним бізнесом до ОПЗ. Того, як вона зайшла в правління, – це результат лобі з боку більш впливових людей. Оскільки вона була помічником пана Грановського і працювала в його бізнесі – керувала торговим центром SkyMall, то, очевидно, що пролобіював призначення Ткаченко саме Грановський», – вважає журналіст видання «ЛІГАБізнесІнформ» Євген Головатюк, який робив розслідування щодо ОПЗ.

Журналіст видання «ЛІГАБізнесІнформ» Євген Головатюк, який робив розслідування щодо ОПЗ, стверджує, що Ольга Ткаченко керувала торговим центром SkyMall

НАЖМИТЕ НА СТРЕЛКУ , чтобы читать далее

Загрузка...