Схеми збагачення від Героя України Станіслава Войтовича

Станіслав Войтович є власником компанії «Терра Фуд», а в 2009 році бізнесменові дали звання Героя України

За видимим успіхом багатьох сьогоднішніх бізнесменів часто криється темне минуле. Зазвичай не самі законні методи використовують для отримання стартового капіталу. Але є і випадки, коли успішні люди весь свій легальний бізнес будують на махінаціях і обмані. Ми розібралися, на чому тримається бізнес-імперія Станіслава Войтовича. Серед пріоритетів: робота в Росії і «кидання» українських банків на гроші.

Станіслав Войтович, без скромності, людина відома не тільки в Україні, а й за її межами. Він є власником компанії «Терра Фуд», а в 2009 році бізнесменові дали звання Героя України.

«Терра Фуд» — це один з найбільших виробників молочної продукції в Україні. Компанія реалізує свою діяльність під такими торговими марками як «Біла лінія», «Тульчинка», «Ферма», «Premialle», «Вапнярка», «Золотий резерв», «Сорочинське», «Лауреат», «Щедра долина», «Любий Край». Бізнесмена пов’язують з 18 молокопереробними заводами в Україні, так само по всій країні у нього є центри прийому молока, цукровий завод. Крім усього іншого Станіслав Войтович володіє заводами в Туреччині і Литві.

Але на цьому бізнес-інтереси Станіслава Войтовича не обмежуються. Поки справжні Герої України захищають свою країну на передовій, герой-бізнесмен працює на економіку країни-агресора. Ще в 2013 році він широко рекламував свої наміри інвестувати в російську економіку більш 10 млн. доларів.

«Будівництво сирного цеху на заводі Тульчинка.РУ дозволить нам отримати синергетичний ефект як на рівні локації, логістики, сировини, так і на рівні виробничого процесу… Зараз ми активно працюємо над запуском російського проекту і плануємо приступити до початку будівництва вже в найближчі місяці. Новий цех зможе випускати до 7 тис. тонн сиру в рік. Інвестиції в проект перевищать $10 млн.», — говорив бізнесмен в інтерв’ю.

На сьогодні Герой України намагається дистанціюватися від своєї російської «дочки». Але досить глянути на сайти компанії «Терра Фуд» і Тульчинка.РУ, щоб зрозуміти вони зроблені за одним образом і подобою.

Відповідно і бренди, під якими продається продукція, здебільшого однакові, як в Україні, так і в Росії.

Сам завод знаходиться в Білгородській області РФ, яка межує зі Сходом України, частиною тимчасово окупованої території, де йде війна. Робота російського заводу пана Войтовича, безпосередньо призводить до фінансування економіки країни-агресора. Адже підприємство сплачує податки в бюджет Росії. Вже сам факт роботи такого підприємства, повинен бути перевірений спецслужбами України.

«Кинути» банк

Створити настільки успішну бізнес-імперію, яка на молочному ринку країни займає друге місце, Станіславу Войтовичу вдалося у багато завдяки кредитам, отриманим в українських банках. Сам бізнесмен цього не приховує.

«Для зростання потрібні інвестиції, і ми розглядаємо різні варіанти. Активно ведемо переговори з ЄБРР і IFC, співпрацюємо з банками — UniCredit, Укрексімбанк, Промінвестбанк та іншими. Є можливість вибирати кращі умови кредитування», — говорив він в 2013 році, при цьому додавав, що багато банків шкодують, що свого часу відмовили його компаніям в кредитах.

Але з плином часу ситуація кардинально змінилася – і зараз, швидше за все, багато хто банки радіють, що не стали зв’язуватися з паном Войтовичем та його компаніями. Час показав, що вони стали ненадійними позичальниками – не повертають кредити.

Така недбалість проявилася після початку «банкопаду» в Україні. Схема роботи дуже проста: позичальник Войтович або його підприємство бере солідний кредит, справно робить з нього виплати. Але як тільки в банку починаються проблеми, позичальник починає тягнути час, а в підсумку всі виплати припиняються під різними приводами.

Скептики можуть заявити, що це проблема банків і жаліти їх нічого. Але вся біда в тому, що кредитні кошти – це вклади звичайних українців. І якщо позичальник їх не повертає, в країні стає на десятки тисяч ошуканих інвесторів. Люди втрачають заощадження накопичені роками.

НАЖМИТЕ НА СТРЕЛКУ , чтобы читать далее

Загрузка...