Україно наша феодальна

0


Колись перший секретар ЦК КП України Петро Юхимович Шелест написав (чи йому написали) книжку “Україно наша радянська”. Одразу ж за давньою малоросійською традицією до Москви пішов потік доносів. Як там у Пушкіна: “Донос на гетмана-злодея царю Петру от Кочубея…”, пише для “Тижня” Ігор Лосєв

Звісно, звинувачували в “УБН” – “українському буржуазному націоналізмі”, ідеалізації реакційної української минувшини, а найпильніші радили московським цензорам прочитати назву книжки за першими літерами й тоді виходило взагалі жахливе – “УНР”. Проте Шелест написав правду, Україна тоді справді була радянською, дуже радянською…

Якби сьогодні хтось вирішив написати щось узагальнювальне про Україну, то, напевно, назва так би й звучала “Україно наша феодальна…”, адже закономірно-парадоксальним чином у промислову епоху тут відродилося надзвичайно багато архетипів східноєвропейського феодалізму вже з новим культурно-соціальним антуражем. Значною мірою це наслідок неподоланої радянщини, адже СРСР ніс багато феодальних рис азійського типу: деспотизм центральної влади, система “удільних князів” – перших секретарів (“персеків”, як їх тоді називали), гранична забюрократизованість і на цьому тлі велика роль людей-посередників, які добре орієнтувалися в лабіринтах влади й могли “розрулити” бюрократичний глухий кут завдяки особистим зв’язкам (у СРСР побутувало багатозначне поняття “блат”), антагонізм між верхівкою та низами й погана комунікація між ними тощо.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий