Якість нафтопродуктів: хто і чому безкарно продає «бодягу»

0


Водії і навіть самі продавці пального дедалі частіше нарікають на його якість. Що є причиною? Чому досі не створено ефективної системи контролю і покарання порушників? Які мережі найбільше грішать продажем «бодяги»? 

В інформаційному полі часто виникають скандали щодо якості пального. Нарікання на низьку якість бензину чи солярки доводиться чути навіть від їх продавців. 

Що є причиною? Чому досі не створено ефективної системи контролю за якістю пального і покарання порушників? Які мережі найбільше грішать продажем «бодяги»? 

Система контролю і покарання порушників

Що таке «бодяга»? 

«Зазвичай під цим поняттям розуміють неякісний бензин, але в останні роки «бодяжники» використовують якісні компоненти, наймають фахових технологів й отримують пристойне паливо. Наприклад, мережа БРСМ офіційно завозить якісні компоненти з Росії», — каже директор ТОВ «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн. 

За його словами, якісною базою для А-95 є і білоруський бензин А-92. «З огляду на такий прогрес у якості ми вживаємо слово «бодяга» більше у сенсі нелегального або неоподаткованого пального, що шкодить державі. Податки у ціні пального на АЗС становлять близько 35%, і це головна рушійна сила процесу», — наголошує Куюн. 

Спроби держави ліквідувати нелегальний ринок пального не можна назвати вдалими. У грудні 2016 року органом ринкового нагляду за якістю пального уряд призначив Держекоінспекцію, але новий контролер не запрацював з двох причин. 

По-перше, відповідна постанова набрала чинності лише 20 червня 2017 року.

По-друге, за законом інспекція повинна працювати відповідно до секторального плану, затвердженого не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. 

Оскільки постанова набула чинності у червні 2017 року, затвердити план до грудня 2016 року було неможливо. «Саме тому заходи державного ринкового нагляду за бензином, дизельним, судновим і котельним пальним Держекоінспекція не здійснювала», — пояснив заступник голови відомства Віктор Канцурак.

 

Зараз функції технічного нагляду розпорошені. У частині захисту прав споживачів їх виконує Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в частині захисту споживачів від недобросовісної конкуренції — АМКУ. 

Великі мережі АЗС мають власні відділи контролю за якістю. Пересувні лабораторії з дорогим обладнанням є у мереж WOG, AMIC, «ТНК/Золотий гепард», «Паралель».

Коли директори заправок чи співробітники зловживають, їх можуть звільнити. Такі випадки не виносять на широкий загал, тому ні адміністративного, ні кримінального переслідування винуватців, ні відшкодування збитків споживачам не буває. Те, що за якістю пального стежать багато органів, розмиває відповідальність за порушення. 

Споживачі ж самостійно не можуть контролювати якість пального. На смак, колір та запах визначити його якість неможливо. Щоб це зробити, потрібні дорогі тести. Вартість аналізу однієї проби становить близько тисячі гривень. Спроби уряду створити державні лабораторії для проведення таких тестів теж поки безуспішні.

За словами першого заступника голови АМКУ Марії Ніжнік, проект наказу про затвердження порядку визначення випробних лабораторій з оцінки якості пального опрацьовують фахівці Міненерговугілля. Попереду — етап погодження в АМКУ.

Список контролерів пального можна доповнити громадськими організаціями та ЗМІ, однак ефекту від цього мало — їх висновки необов’язкові. У рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС уряд зобов’язався запровадити систему моніторингу якості нафтопродуктів та вживати заходи щодо зменшення вмісту сірки у пальному.

Як розповів директор спеціальних проектів НТЦ «Психєя» Геннадій Рябцев, пропозиції щодо створення системи висували самі учасники ринку. Вони погодилися надавати інформацію Міненерговугілля для узагальнення та підготовки звітів.

«До цієї пропозиції приєдналися лише окремі компанії, переважно імпортери, але жодних кроків щодо розвитку ідеї ніхто не зробив», — повідомив експерт. 

Мало скарг — мало перевірок

Споживачі не можуть контролювати якість пального, але це може робити держава, реагуючи на скарги громадян. Такі звернення фіксує Держпродспоживслужба. Однак за останні три роки вона отримала з усієї України лише 29 скарг щодо якості нафтопродуктів, причому більшість з них — із Запорізької області. 

За даними служби, відбулося 12 позапланових перевірок, притягнуто до відповідальності шість компаній на загальну суму 769 314 грн. У 13 випадках інформація не підтвердилася, ще чотири скарги перебувають на розгляді. Таку малу кількість перевірок фахівці пояснюють трьома факторами. 

По-перше — відсутністю централізованого фінансування перевірок та експертиз пального Держпродспоживслужбою. 

«Контролювати і карати порушників — це прерогатива держави, але вже років десять ця діяльність не фінансується, хоча такий контроль був би економічно вигідним. Сума тіньових паливних коштів набагато більша, ніж витрати на контроль», — каже Куюн. 

По-друге — відсутністю відповідальних працівників за перевірки якості пального. 

По-третє — відсутністю відповідного обладнання в обласних управлінь. 

За словами в. о. начальника головного управління Держпродспоживслужби у Київській області Олени Матвієнко, відомство призупинило проведення лабораторних випробувань під час здійснення державного контролю до ухвалення Кабміном необхідних нормативно-правових актів. Тобто перевірити якість пального шляхом проведення лабораторних випробувань зараз неможливо. 

«Щоб офіційно висунути претензії, необхідно мати чек, потрібно автомобіль довезти до потрібної АЗС, влаштувати скандал, скласти акт у двох примірниках, щоб його хтось підписав з відповідальних осіб АЗС. Якщо він відмовиться — щоб підписали свідки, які підтвердять, що ви заправилися саме там. Це важко», — пояснює Рябцев. 

До того ж, за його словами, власник АЗС не відповідає за якість пального і за можливі збитки, завдані проданим ним пальним. Відповідає виробник. Якщо у заправника є ксерокопії паспорта якості та сертифіката відповідності стандартам, цього цілком достатньо, щоб зняти із себе всі звинувачення. 

Коментарі споживачів

«Неякісне пальне продають майже всюди. На дорогих заправках я практично не заправляюсь. Зараз у місті на кожному кроці відкриваються «розливайки» — ставлять бочку, кажуть, продаємо солярку, білоруська, найкраща, дешевше на 5-6 грн/л. Вони відкриваються майже кожні два тижні. Спершу продають якісне пальне, а потім, десь через місяць, коли заманять достатньо клієнтів, починають газолін колотить, чи ще щось, — їздити неможливо. От я заправляюсь тільки на тих, які недавно відкрились. Якщо заправитись «бодягою» — машина не захоче їхати. «Душиш» до упора, щоб вона розігналась. На 100 км – на літр-півтора більше солярки. Потім це виливається в ремонт форсунок. І нічого нікому не доведеш. Я не знаю жодного випадку, щоб хтось собі якось компенсував збитки, чи хоча б щоб гроші за пальне повернули…» 

Олександр, таксист, м. Одеса:

«Я переважно їжджу на газу, але і бензином заправляюсь. Бензин – тільки на ОККО. Все інше машині не підходить. Як визначити якість? Та ніяк, тільки на ТО, коли доводиться міняти форсунки. Якщо заправився і немає тяги – тоді треба зразу бити морду заправщикам. У мене такого ще не було, а от у знайомого – було. Він повернувся на заправку – йому без зайвих слів повернули гроші. Судитись із ними немає сенсу, а от поскаржитись у центральний офіс, якщо це велика мережа – може допомогти… Приїжджає ревізія, можуть змінити керівництво…» 

Максим, підприємець, м. Кропивницький:

«Я вважаю, що якісне пальне продають на ОККО, WOG і Socar. Ми заправляємось там. Якість пального можна визначити за реакцією автомобіля. Після «бодяги» може знадобитись ремонт. Взагалі це від двигуна залежить. Двигун «Шкоди» не вибагливий, а інший може зламатись. Але ж нічого не доведеш. Потрібен аналіз, експертиза. До суду є сенс звертатись, тільки якщо збитки становлять десятки тисяч гривен… якщо менше – дешевше буде просто забути». 

Реакція на скарги чи спосіб тиску?

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий